Меню
Світова література

5 клас
6 клас
7 клас
8 клас

Интегрированный курс

5 класс
6 класс

Виразне читання

Теорія
Практика

Шкільний конферанс

Основи школи юного конферансьє

Школа юного диктора

Основи школи юного диктора

Вивчення лірики

Олександр Твардовський - Лірика
Роберт Льюїс Стівенсон - Лірика
Олександр Пушкін - Лірика
Франческо Петрарка - Лірика
Адам Міцкевич - Лірика
Шандор Петефі - Лірика
Пейзажна лірика Алкмана, Гете, Лермонтова
Публій Овідій Назон - Лірика
Михайло Лермонтов - Лірика
Іван Крилов - Лірика

Методичний практикум

Схема самоаналізу уроку
Поетичне відлуння
Типи аналізу твору
Технологічна модель уроку
Кабінет літератури
Глосарій

Робота з портретом

Портреты А.П. Чехова
Портреты Л.Н. Толстого
Портреты Ф.М. Достоевского
Портреты Н.В. Гоголя
Портреты Ф.И. Тютчева
Портреты А.С. Пушкина
Портреты И.А. Крылова
Портреты Эзопа
Портреты М.Ю. Лермонтова
Работа с портретом писателя на уроках литературы. Предисловие

Презентації

Гаррієт Бічер-Стоу. "Хатина дядька Тома". Презентація
Композиція твору. Презентація
Життя і творчість Шолом–Алейхема. Презентація
Пауль Маар - презентація
Ярослав Гашек
Рюноске Акутаґава. "Павутинка" - презентація
Анна Гавальда - презентація

Популярні статті
    Розповісти друзям


    Поетичне відлуння

    Рейтинг:

    ЛІТЕРАТУРНЕ СВЯТО
    "ПОЕТИЧНЕ ВІДЛУННЯ"
    (УКРАЇНСЬКІ ПОЕТИ ПРО ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ)


    Обладнання: портрети поетів-перекладачів.
    Ведучий 1. Переклад художньої літератури – це майстерність та хист, з ним треба народитися, він десь у тобі в глибині, він цілком природній, невимушений, але разом із тим, працювати над перекладом будь-якого художнього тексту – це тяжка, сумлінна, наполеглива праця, це надзвичайна чутливість до слова, до його внутрішньої структури та мелодики.
    Ведучий 2. Тільки завдяки перекладу справді гідні того твори входять у контексти різних культур, стають загальновідомими. Письменники-перекладачі різних періодів прагнули, щоб кращі надбання світової літератури збагатили й українську культуру.
    Ведучий 1. Серед українських письменників було чимало тих, які успішно поєднували в одній особі дві грані обдарованості: видатного оригінального письменника і перекладача, Михайло Старицький, Максим Рильський, Микола Бажан, Павло Тичина, Леонід Первомайський, Дмитро Павличко…
    Ведучий 2. Біля витоків українського перекладництва стояли такі корифеї як Г. Сковорода, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, Б. Грінченко, П. Куліш та інші. Вони своєю творчістю наводили мости між світовою культурою та Україною.
    Ведучий 1. Українська поетеса Леся Українка у поезіях «Забута тінь» та «Сафо» звертається до величних постатей світової літератури – Данте та Сапфо.
    Читець 1. (Леся Українка „Сафо”)
           Над хвилями моря, на скелі,
    Хороша дівчина сидить,
    В лавровім вінку вона сяє,
    Співецькую ліру держить.
    До пісні своєї сумної
    На лірі вона приграє.
    І з піснею тою у серці
    Велика їй туга встає:
    В тій пісні згадала і славу
    Величну свою, красний світ,
    Лукавих людей, і кохання,
    І зраду, печаль своїх літ,
    Надії і розпач... Дівчина
    Зірвала лавровий вінець
    І в хвилях шумливого моря
    Знайшла своїй пісні кінець.

    Ведучий 2. «О Гоголь, наш безсмертний Гоголь!» – вигукував Шевченко у своєму «Щоденнику». У листі до Варвари Рєпніної Тарас Григорович писав, що перед Гоголем треба схиляти голову, як перед людиною, яка була обдарована найглибшим розумом і найніжнішою любов'ю до людей. «Гоголь – істинний знавець серця людського! Наймудріший філософ! І найкращий поет має схилятися перед ним, як перед людинолюбцем»:
           Ти смієшся, а я плачу,
    Великий мій друже.

    Так Шевченко писав у вірші «Гоголю», немов розподіляючи обов'язки, які наклала на них історія.

    Ведучий 1. Іван Драч у вірші «До Гоголя» намагається розгадати одвічну таємницю: яким був великий Гоголь
    Читець 2. (Іван Драч „До Гоголя”)
           Все Гоголя про Гоголя питаю – 
    Який він був? І в чому таїна,
    Що сам собі усе про нього втаюю
    Вночі він ближче, гірше — завидна.
    Всі таємниці вдень скресають льодом.
    Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,
    Люблю його останнім перельотом
    І небо замикаю тим ключем.
    Душа летить із вирію за Гоголем,
    В гніздо пречистих і скорботних рук.
    Душа моя відчайно незагоєна,
    Їй дише вслід морозом Басаврюк.
    А в небі тихо. І немає стелі.
    І тільки видно, як віддалеки
    Він хмарою химерною шинелі
    Нам зігріває різдвяні зірки.
    І тільки тужно, бо недоступитись,
    І тільки журно, бо нема й нема.
    До неба встати. З неба зір напитись.
    Душа живе ще, хоч у смерть німа.

    Ведучий 2. Дмитро Павличко у вірші «Танець Гоголя в Римі» розповідає про випадок у Римі, куди Гоголь змушений був виїхати, рятуючись від переслідувань. Скучивши за рідними, за батьківщиною, Гоголь у глухому провулку раптом заспівав українську пісню і пішов у танок
    Читець 3. (Дмитро Павличко «Танець Гоголя в Римі»)
               Ах, то був танець! Чуєте ви – танець,
    Той крик душі, гіркіший за полин!..
    Він танцював у Римі, мов поганець,
    Статечних предків непокірний син.
    Кришився кремінь і вгиналась брила,
    Гарячим приском бризкало з-під ніг.
    Либонь, козацька кров заговорила –
    І він себе вже стримати не міг.
    На це ж не треба дозволу, ні права –
    Сюди жандармська не сягне рука...
    Ззирались люди: що то за проява
    В "святому місті" чеше гопака?
    Він їх не бачив в гордому розгоні –
    Такого їм не звідати повік!..
    І тільки гучно ляскали долоні
    На подив панства, бевзів і калік.
    Отак пройтись, а там хоч на катуші,
    В огонь, у пекло – чи не все одно?
    Хай знає Рим, що ми не мертві душі,
    Що ми без волі зниділи б давно!

    Ведучий 1. Перекладницька спадщина Миколи Зерова складається з творів римської поезії, а також О. Пушкіна, А.Міцкевича, А. Чехова, Ф. Петрарки, Ш. Бодлера. Неокласик української літератури великому римському поету Вергілію присвятив такі поетичні рядки:
    Читець 4. (Микола Зеров „Вергілій”)
           Мужик із Мануї, повільний і смаглявий,
    З дитинства ніжного колисаний селом,
    Звеличив кий, і плуг, і мідяний шолом,
    І знявся до вершин нечуваної слави,
    Бо крізь огонь і дим усобиці іржавий
    Побачив кращий вік і проспівав псалом,
    Як спочиває світ під цезарським орлом
    У лагіднім ярмі безсмертної держави.
    Той час минув — і Рим, і цезарів діла
    Рука історії до трун поволокла,
    Де сплять усіх часів ілюзії й корони.
    Та він живе, і дзвін гучних його поем
    Донині сниться нам риданнями Дідони,
    Бряжчанням панцирів і сплесками трирем.

    Ведучий 2. Максим Рильський – першокласний перекладач, який переклав українською мовою понад двісті тисяч рядків. Це переклади О. Пушкіна, І. Крилова, М. Гоголя, А. Міцкевича, французьких класиків, вірменських, грузинських, молдавських, башкирських, чуваських авторів.
    Ведучий 1. Великому польському поету, якого М. Рильський вважав одним із своїх вчителів, він присвячує вірш “Перед пам’ятником Міцкевичу”. У 1905 році у Львові було споруджено один з кращих в Україні пам'ятників Міцкевичу (скульптори М. Таращукта, А. Попель).
    Пам’ятник, хоч і несе в собі якийсь символічний зміст і споруджується на честь славетної людини як визнання її заслуг і недосяжності, але М. Рильський відчуває глибоку духовну спорідненість з А. Міцкевичем.

    Читець 5. (Максим Рильський „Перед пам'ятником Міцкевича”)
           Ти не як пам'ятник над нами
    У голубій височині, –
    Ти з нами поруч, наш Адаме,
    Ідеш в безсмертні наші дні.

    Ти з Олександром, ти з Тарасом
    Дивився мудро в даль віків,
    Тому не поржавіє з часом
    Ваш вічний вайделотський спів.

    Ти не лише всесвітній подив.
    Не тільки слава ти із слав, –
    Це ж ти « Трибуною народів»
    Серця народів потрясав!

    І в час , коли земної кулі
    Одна єднається сім'я,
    Лунає у всесвітній гулі Твоє,
    Міцкевичу, ім'я!

    Ведучий 2. Твори російського поета Олександра Пушкіна ми читаємо в перекладах Миколи Лукаша, Михайла Старицького, Максима Рильського, Миколи Терещенка, Микола Зеров……
    Ведучий 1. Українські поети Дмитро Павличко та Борис Олійник присвятили свої поезії класику російської поезії

    Читець 6. (Борис Олійник „Пушкін в Одесі”)
           Коли південна ніч, як Парфенон, повстане,
    Опершись на плече подоланих століть,
    Буденно сходить він із східців п'єдесталу,
    Немов із ґанку , де присів спочить

    І звикла до вітрів, бентежна пелерина
    Злітає над плечем, як демона крило.
    І сходить тихо на його чоло
    Високий знак парнаської богині.

    На березі стає. І море віщим оком
    Вдивляється в його не прохололий слід.
    І так мовчать вони - високо і глибоко –
    Дві вічності, яким не треба слів.

    На парапет віків схилилася Одеса...
    Так викінчено все, що дріб'язкові – зась:
    І не було інтриг, і не було Дантеса,
    І не було кінця – є тільки море й час.

    Якісь уривки фраз придворної мазурки,
    Значущі погляди давно доспілих дів, –
    Таке минуле все, як юний камер-юнкер....
    Але було і є просте: – Я вас любив...

    Ах, суєта амбіцій і погорди –
    Минулося, як вицвілий мотив.
    Але були і є закохані народи
    В старе, як грішний світ: – Я вас любив...

    Дві вічності лицем одна до одної стали.
    Спинився поряд час на відстані руки.
    І мовчки ждуть його пороги п'єдесталів,
    Щоб він присів з дороги у віки.

    Ведучий 2. Ліна Костенко, сучасна українська поетеса, авторка перекладів чеської та польської поезії, написала ряд поезій, які прославляють митців світового письменства: Шекспіра , Данте, Блока, Рембо, Пастернака. Ось як про великого італійця Данте Алір 'єрі пише наша сучасниця:

    Читець 7. (Ліна Костенко „Під вечір виходить на вулицю він...”)
           Під вечір виходить на вулицю він. 
    Флоренція плаче йому навздогін.
    Ці сльози вже зайві. Минуло життя
    Йому вже в це місто нема вороття.
    Флоренція плаче: він звідси, він наш!
    Колись прокляла і прогнала вона ж.
    Високий вигнанець говорить їй: ні.
    У тебе ж є той кондотьєр на коні.
    І площі тієї кільце кам'яне,
    Де ти присудила спалити мене.
    Вважай, що спалила. Згорів я. Помер.
    Сім міст сперечались, що їхній Гомер.
    А ти ж, моє місто, – єдине, одне! –
    О, як ти цькувала і гнала мене!
    Прославилось, рідне. Осанна тобі.
    Хай ірис цвіте на твоєму гербі...
    Дарує їй профіль. Вінків не бере.
    Де хоче – воскресне, де хоче – умре.
    Одежа у нього з тонкого сукна
    На скронях його молода сивина.
    Він тихо іде, він повільно іде.
    У нього чоло ще таке молоде!
    Хто скаже про нього: старий він як світ?
    Він – Данте. Йому тільки тисяча літ.

    Ведучий 1. Завдяки таланту українських майстрів слова , перекладачів, світ зарубіжної літератури стає близьким для нас читачів. Українська мова виграє різними барвами, а твори світових митців входять у наше життя, відкриваючи нові сторінки культурних надбань світу.все для dle
    Просмотров: 876
    Комментариев: 0
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
     
    Другие новости по теме:


    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.