Меню
Світова література

5 клас
6 клас
7 клас
8 клас

Интегрированный курс

5 класс
6 класс

Виразне читання

Теорія
Практика

Шкільний конферанс

Основи школи юного конферансьє

Школа юного диктора

Основи школи юного диктора

Вивчення лірики

Олександр Твардовський - Лірика
Роберт Льюїс Стівенсон - Лірика
Олександр Пушкін - Лірика
Франческо Петрарка - Лірика
Адам Міцкевич - Лірика
Шандор Петефі - Лірика
Пейзажна лірика Алкмана, Гете, Лермонтова
Публій Овідій Назон - Лірика
Михайло Лермонтов - Лірика
Іван Крилов - Лірика

Методичний практикум

Схема самоаналізу уроку
Поетичне відлуння
Типи аналізу твору
Технологічна модель уроку
Кабінет літератури
Глосарій

Робота з портретом

Портреты А.П. Чехова
Портреты Л.Н. Толстого
Портреты Ф.М. Достоевского
Портреты Н.В. Гоголя
Портреты Ф.И. Тютчева
Портреты А.С. Пушкина
Портреты И.А. Крылова
Портреты Эзопа
Портреты М.Ю. Лермонтова
Работа с портретом писателя на уроках литературы. Предисловие

Презентації

Гаррієт Бічер-Стоу. "Хатина дядька Тома". Презентація
Композиція твору. Презентація
Життя і творчість Шолом–Алейхема. Презентація
Пауль Маар - презентація
Ярослав Гашек
Рюноске Акутаґава. "Павутинка" - презентація
Анна Гавальда - презентація

Популярні статті
    Розповісти друзям
    » » Михайло Лермонтов - Лірика


    Михайло Лермонтов - Лірика

    Рейтинг:
    Категорія: Вивчення лірики

    МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ

    (1814-1841)

    Михайло Лермонтов - Лірика


    „Парус”, „Я іду самотній на дорогу” „І нудно, і сумно...”

    Методичний коментар. Будь-який художній твір потрібно розглядати у контексті історико-літературного розвитку та біографії письменника. При вивченні рекомендованих програмою віршів Лермонтова цей контекст набуває особливої вагомості. Вчителеві необхідно звернутися до суспільно-політичних подій лермонтовських часів, а також показати Лермонтова як наступника Пушкіна.

    „Парус”


    1. Історія створення вірша. Витоки теми самотності у творчості Лермонтова.
    Вірш «Парус було написано М.Ю. Лермонтовим у 1832 році. Це був час, коли молодого поета за «волелюбні погляди» відрахували з Московського університету. Лермонтов приїхав до Петербурга в надії продовжити освіту в столичному університеті. Однак йому не захотіли зарахувати двох московських років навчання, а запропонували вступати заново – на перший курс. Ображений несправедливістю, Лермонтов подає документи у Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів. Військове казармене життя було не до душі звиклому до свободи поетові. Лермонтов не знав, що чекає його попереду. Ясно було одне: спокійним і безтурботним його життя не буде. Але чи хотів він сам життєвого спокою?
    Цей період у житті Лермонтова наповнений роздумами про сенс людського існування. Поет відчував глибоку самотність. У дитинстві вихований бабусею у відриві від своїх однолітків, Лермонтов і в самостійному житті відчував складнощі у відносинах з оточуючими. Можливо, це відбувалося тому, що Лермонтов «переріс» свою епоху. Більшість його однолітків були налякані придушенням повстання декабристів, а тому вибирали для себе примиренську життєву позицію. Бунтівний і палкий характер Лермонтова не дозволяв йому змиритися з дійсністю. Він відчував розлад зі своїм поколінням. Та й не тільки з ним. Спокою і гармонії поет не знаходив і у власній душі. Блукаючи по Петербургу, він часто зупиняється біля Фінської затоки. В одну з таких прогулянок і було створено вірш «Парус».
    Образ вітрила, що біліє у морському тумані, мав у творчості Лермонтова і живописне втілення – в акварельному малюнку, що належить до кінця 1820-х - початку 1830-х рр. (Див. малюнок у підручнику)
    2. Виразне читання вірша учителем.
    3. Коментар вчителя (до тексту вірша в оригіналі)...
    «Парус» являє собою ліричну замальовку, наповнену філософським змістом, тобто роздумами про сенс життя. Твір насичений романтичними образами і мотивами. У художній структурі «Паруса» головну функцію виконує символізація пейзажу: «парус одинокий» асоціюється у нас з образом ліричного героя, а море – з життям.
    Всі три строфи вірша побудовані за однією схемою – за принципом паралелізму. Перші два вірші передають стан природи, два заключних – стан людської душі. (Недаремно у всіх строфах Лермонтов відділив їх трьома крапками).
    У першій строфі герой і вітрило віддалені один від одного: герой знаходиться на березі, а вітрило – «в тумане моря». Однак це споріднені образи – адже вітрило блукає в тумані, а ліричний герой – в «життєвому морі». Вже перші чотири рядки побудовані на контрасті: спокійний пейзаж і бентежна душа героя (він чогось шукає, відчуває гіркоту якихось втрат і намагається знайти гармонію у своєму внутрішньому світі).
    Друга строфа просторово зближує ліричного героя і пейзаж, який він бачить: герой немов переміщається з берега на саме судно: він чує свист вітру, скрип щогли, бачить гру хвиль. Третій і четвертий рядки дають відповідь на поставлене в першій строфі питання («что ищет он ...?»). Частка «увы» тут говорить нам про розчарування людини, про втомлену душу, яка не вірить у саму можливість щастя.
    Перші два рядки третьої строфи створюють образ «вселенської гармонії». Зруйнувати її здатна тільки буря. Але саме до неї прагне вітрило, а значить – і душа ліричного героя.
    Отже, вірш побудовано на контрасті: образ бурі і образ спокою. Дослідники творчості Лермонтова визнають оригінальний внутрішній парадокс вірша. Адже для романтичного героя Лермонтова життєвий ідеал втілюється одночасно і в спокої, і в бурі. У вірші звучить натяк на потребу єднання протилежностей, жодна з яких не може задовольнити цілком.
    Вірш написаний чотиристопним ямбом, катренами, римування – перехресна. Лермонтов використовує різноманітні засоби художньої виразності: епітети («луч солнца золотой» та ін.), уособлення («играют волны», «ветер свищет» та ін.), інверсію («в тумане моря голубом» та ін.), анафору і синтаксичний паралелізм («что ищет он в стране далекой? / что кинул он в краю родном?..»), алітерацію на сонорні «л» – «н» і шиплячі – свистячі («Над ним луч солнца золотой», «он счастия не ищет / и не от счастия бежит»), асонанс на «у»,«о» («в тумане моря голубом»), вигуки, риторичні запитання, три крапки.
    Для багатьох поколінь вірш «Парус» став не тільки поетичним зізнанням Лермонтова, але й символом тривожної незаспокоєності, вічних пошуків, мужнього протистояння високої душі нікчемному світу.
    – Чи знайшов цей твір відгук у вашій душі?
    Вірш Лермонтова «Парус» ілюстрували багато художників. Його тонкий внутрішній ритм дозволив композиторам покласти вірші на музику. Зараз на тлі колажу картин художника-мариніста І.К. Айвазовського прозвучить прекрасний романс А.В. Варламова «Парус» у виконанні юного співака Філіпа Іванова (або: С. Лемешева, О. Погудина, Є. Нестеренко та ін.)

    Слово вчителя. Вірно зрозуміти головне спрямування лірики Лермонтова можна лише уяснивши соціально-політичні обставини, в яких творив поет, а значить і жило все його покоління. Що ж вплинуло на формування Лермонтова як людини і як поета?
    Попередник Лермонтова Пушкін у 20-річному віці виховувався на ідеях декабристського руху і навіть мав друзів із середовища декабристів (І. Пущін, В. Кюхельбекер). А тому, як ми знаємо з біографії поета, багато його віршів мають волелюбний пафос: „Вольность”, „К Чаадаеву”, „В Сибирь”, „Арион” та ін.
    Коли повстання декабристів потерпіло поразку (1825), Лермонтову було лише 11 років. А тому як особистість він складався вже у післядекабристський час. А відзначений цей період в історії Росії був тим, що заради придушення волелюбних декабристських ідей царський уряд вдався до жорстокої політичної реакції. Ціле покоління молоді другої половини 20-30-х років вважало себе „втраченим”, адже воно не могло вільно діяти, висловлювати свої думки і було приречене на байдужість і пасивність у суспільній позиції.
    Далеко не кожен із молодого покоління міг змиритися з такими обставинами, пристосуватися до них. А тому час політичної реакції така молодь сприймала як особисту трагедію, що і призводило до розчарування життям, песимізму і настроїв самотності.
    Дитя свого віку, Лермонтов теж був підвладний подібним думкам. У своїй творчості він часто розмірковує про долю „втраченого” покоління і на глибокому психологічному рівні розкриває тему самотності.
    Зваживши всі обставини життя поета, ми можемо виділити три основних причини частого звернення Лермонтова до теми самотності:
    • біографічні факти (смерть матері, відсторонення бабусею батька від виховання сина, обмеження спілкування з однолітками);
    • приналежність до „втраченого” покоління часів політичної реакції після розгрому повстання декабристів;
    • розвиток творчості поета в рамках романтизму, який за своїми канонами передбачав героя одинокого, мрійливого, відчуженого від суспільства і глибоко страждаючого.

    Отже, в наявності особистісний фактор, суспільно-історичний та літературно-художній.

    „Я іду самотній на дорогу”


    (пер. В. Сосюри)
    Великий російський критик В.Г. Бєлінський сказав, що вірш „Выхожу один я на дорогу…” належить „до кращих творінь Лермонтова”.
    І справді – це чудовий взірець російської філософської лірики, у котрому ми бачимо і роздуми ліричного героя про сутність людського буття, про місце людини у всесвіті, і космізм світосприйняття поета.
    Ліричний герой схвильований величчю ночі, зачарований урочистою тишею і спокоєм, розлитим у природі. Цей настрій передається і нам, читачам. Ми бачимо сонну землю, пустелю, зорі, голубе сяйво. Та цей пейзаж не тільки зоровий, але й слуховий: панує тиша, пустеля слухає Бога, зірки між собою розмовляють. Тобто на початку вірша поет співає гімн красі, гармонії вільної і могутньої природи, що не знає розладу і протиріч.
    Від нічного пейзажу, що потопає в блакитному сяйві, думка автора звертається до людського суспільства, в якому вирують пристрасті і душевні тривоги, а разом з тим – і до своїх сумних думок. Поету боляче і тяжко через те, що він не має душевного спокою і свободи, його душа поринула в журбу: „Що ж це я – мов ранений лелека?”
    Ліричного героя поглинає песимістичний настрій: „Від життя не жду я вже нічого”. Але не тільки майбутнє видається поетові безперспективним. Він усвідомлює, що і за нікчемним минулим йому не хочеться шкодувати: „І не жаль за днів минулу муть”. Стомлений від життя, герой вірша жадає лише тиші і спокою, він бажає забутися і заснути.
    Та в душі поет все-таки любить життя у всій його повноті – зі стражданнями і радощами. А тому він жене геть промайнулу думку про холодний сон могили. Бажання навіки заснути – не означає у вірші Лермонтова померти. Йому просто хочеться душевної рівноваги, яку не зможе зруйнувати нестійкий і ниций навколишній світ. Порятунок людини – у близькості до вічно юної, чистої і нетлінної природи. Можливо, саме тому у фінальних рядках з’являється образ дуба як символ вічного життя.

    „І нудно, і сумно...”


    (пер. М. Терещенка)
    Вірш побудований у формі внутрішнього монологу, який, фактично, перетворюється на діалог двох половинок психіки ліричного героя. Вчитавшись у рядки вірша, ми можемо чітко виділити дві позиції людини у ставленні до сенсу життя. Перша позиція – це позиція оптиміста, який живе почуттями і емоціями і вірить у те, що в житті є багато принад. Поет виділяє чотири з них: бажання, кохання, самоаналіз, пристрасті. Але скептик, який покладається лише на холодний розум, всі ці людські задоволення заперечує, вірніше – розкриває їх марність, нещирість, скороминучість, нездійсненність. А тому в підсумку для нього життя – це „лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає”.
    Вірш „І нудно, і сумно...” був написаний Лермонтовим у 1840 році. Його авторові на той час було неповних 26 років. Саме з цієї причини особливо вражає філософська глибина мислення поета, яка, як правило, є притаманною людям зрілого віку. Розвиток Лермонтова як особистості, а також його поетичний геній дозволили йому, ще зовсім молодому авторові, створити справжній художній шедевр. Разом з тим дивує неприхований песимізм у ставленні поета до життя. Дослідники творчості Лермонтова припускають, що, можливо, поет все-таки жив у передчутті швидкої загибелі.
    Цей лермонтовський вірш дуже вдало перекладений українською мовою М. Терещенком. Перекладачеві вдалося зберегти весь зміст твору, його образну структуру і дуже точно відтворити стилістику Лермонтова. А тому на уроці не буде нагальної потреби звертатися до оригіналу, як це час від часу доводилося робити з іншими перекладами з російської мови. Хоча, за бажанням вчителя та враховуючи підготовленість учнів до сприйняття російськомовних текстів, можна, звичайно, працювати і з авторським текстом.

    Запитання і завдання:
    1. Як у змісті вірша відображені роздуми поета про сенс життя? Чи можна цей твір віднести до філософської лірики? До якого висновку в кінці твору приходить ліричний герой?
    2. Уважно попрацюйте над текстом вірша і знайдіть у ньому ознаки діалогу. Випишіть (підкресліть) слова, що належать оптимісту у роздвоєній свідомості поета („Бажання!”, „Кохати”, „Чи в себе заглянеш?”, Що пристрасті?”).
    3. Як ви бачите, більшість слів у вірші говорить песиміст (голос „холодного розуму”, скептик). Чи переконливі, з вашої точки зору, аргументи песиміста? З чим би ви посперечалися?
    4. Яку роль відіграють повтори сполучника „і” („І нудно, і сумно! – і нікому руку подать”; „І радість, і мука, і все це мінливе!”)? (Вони створюють необхідну поетові монотонність ритму, що підкреслює байдуже, песимістичне ставлення до життя).
    5. Знайдіть питальні й окличні речення і поясніть необхідність їх вживання у вірші такого змісту. (Вони покликані підкреслити емоційність мовлення).
    6. Чому поряд з нагромадженням питальних і окличних речень автор досить часто вживає три крапки? (Поет прагне підкреслити природність, певну спонтанність мовлення і позначити зупинки в ньому саме там, де ліричний герой найбільше сумнівається у своїх міркуваннях).
    7. Спробуйте пояснити часте вживання Лермонтовим тире. Яких стилістичних ознак це надає віршу? (Тире у даному вірші позначає діалогічність мовлення, а також виділяє уточнення, що розширюють зміст речення).
    8. Які художні засоби використав поет у словах „вогонь їх солодких недуг”? (Солодкі недуги – епітет, вогонь недуг – метафора).
    9. Які ознаки романтизму наявні у прочитаних вами поезіях Лермонтова? Що пов’язує лермонтовські вірші з творчістю Байрона?
    все для dle
    Просмотров: 2 740
    Комментариев: 0
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
     
    Другие новости по теме:


    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.