Меню
Світова література

5 клас
6 клас
7 клас
8 клас

Интегрированный курс

5 класс
6 класс

Виразне читання

Теорія
Практика

Шкільний конферанс

Основи школи юного конферансьє

Школа юного диктора

Основи школи юного диктора

Вивчення лірики

Олександр Твардовський - Лірика
Роберт Льюїс Стівенсон - Лірика
Олександр Пушкін - Лірика
Франческо Петрарка - Лірика
Адам Міцкевич - Лірика
Шандор Петефі - Лірика
Пейзажна лірика Алкмана, Гете, Лермонтова
Публій Овідій Назон - Лірика
Михайло Лермонтов - Лірика
Іван Крилов - Лірика

Методичний практикум

Схема самоаналізу уроку
Поетичне відлуння
Типи аналізу твору
Технологічна модель уроку
Кабінет літератури
Глосарій

Робота з портретом

Портреты А.П. Чехова
Портреты Л.Н. Толстого
Портреты Ф.М. Достоевского
Портреты Н.В. Гоголя
Портреты Ф.И. Тютчева
Портреты А.С. Пушкина
Портреты И.А. Крылова
Портреты Эзопа
Портреты М.Ю. Лермонтова
Работа с портретом писателя на уроках литературы. Предисловие

Презентації

Гаррієт Бічер-Стоу. "Хатина дядька Тома". Презентація
Композиція твору. Презентація
Життя і творчість Шолом–Алейхема. Презентація
Пауль Маар - презентація
Ярослав Гашек
Рюноске Акутаґава. "Павутинка" - презентація
Анна Гавальда - презентація

Популярні статті
    Розповісти друзям
    » » Ду Фу - Китайська лірика


    Ду Фу - Китайська лірика

    Рейтинг:
    Категорія: Вивчення лірики

    ДУ ФУ

    (712-770)

    Ду Фу - Китайська лірика


    Моя душа у цьому світі –
    Як скалка сонця в хризоліті
    (Л. Костенко)

    Епоху, коли жив і творив великий китайський поет Ду Фу, називають „золотим століттям” китайської культури. Китай у VІІІ столітті вже був могутньою державою з владою, зосередженою в руках імператорської династії Тан.
    Кращі поети танської епохи були у своїй творчості виразниками народного духу, але саме Ду Фу вперше в китайській поезії виступив зі сміливим словом прямого викриття.
    Народився Ду Фу в сім’ї, яка належала до хоча і збіднілого, але старовинного роду, серед представників якого були видатні військові, вчені, письменники, державні діячі.
    З дитинства Ду Фу готували до посади державного чиновника. У пошуках слави, багатих покровителів він у 19 років вирушає у першу мандрівку (в той час такі подорожі здійснювали юнаки з небагатьох родин).
    У 735 році Ду Фу повертається до рідного міста Лояну, де бере участь в екзамені на перше звання чиновника. Із трьох тисяч осіб обрано було лише двадцять сім, але серед них не було Ду Фу. Юнак, намагаючись звернути на себе увагу, пише імператорові оду. Талант Ду Фу було відзначено, але його службова кар’єра як чиновника так і не складається.
    Про інші події з життя Ду Фу ми знаємо лише з легенд. Переповідають, що майже 35 років він мандрував Китаєм, прагнучи краще пізнати і зрозуміти свою країну, її народ. Десять років він провів у тогочасній столиці Китаю – місті Чаньянь. Отримати місце чиновника йому так і не вдається, і він був змушений розважати багатих осіб своїми віршами.
    Імперія Тан тоді переживала не найкращі часи: заколот полководця Ань Лушаня, який приголомшив країну в 755 році, тривав десять років. Саме в той час поет опинився в полоні у повстанців, але доля дозволила йому втекти. Ду Фу отримує досить високе призначення і повертається разом з імператорським двором у столицю.
    Доля не була прихильною до поета. Незабаром він потрапляє у немилість, його відсилають у провінцію. А згодом Ду Фу покидає службу і перебирається в Ченду (провінція Сичуань), де йому судилося прожити до самої смерті. Саме там йому спорудили храм, який у 50-х роках ХХ століття став музеєм імені Ду Фу.
    Із творчої спадщини Ду Фу велику цінність мають вірші, створені ним у період військового перевороту в імперії. Поет розповідає про злидні та страждання народні, які особливо посилилися в той неспокійний час. Побори розоряли селян, війни відбирали годувальників сімей – про все це писав Ду Фу, бо сам зазнав багато страждань у своєму сповненому поневірянь житті: „Мені бідування народу серце крають, чиновники забули слово „жалість”, – проголошував поет у вірші „Засохлі пальми”.
    Вже після переселення до міста Ченду Ду Фу багато пише. Основними темами поезій є біль за народ і за країну. Поета хвилює питання: як допомогти стражденним людям?
    О, якби нам збудувати дім,
    Під єдиним дахом на землі,
    Щоб було мільйон кімнат у нім
    Для людей, знедолених у млі.

    У 768 році Ду Фу здійснив свою останню подорож, що тривала майже два роки. Свій життєвий шлях поет завершив у мандрах, до останніх днів створюючи прекрасні вірші, в яких відображались зміни настрою, поглядів поета. Людина у віршах митця постає великою, непереможною перед життєвими випробуваннями.
    Поезія Ду Фу мала великий вплив на подальший розвиток китайської літератури. Ду Фу називають „поетичною історією” епохи Тан, в них відобразилося і життя цілого народу, і конкретної особистості, і краса природи Китаю.
    Форма віршування та поетична мова творів Ду Фу виросла до вершин досконалості. Поет присвятив свій талант розвиткові китайської поетичної культури, він мав величезний вплив на формування китайської поезії.
    Ду Фу в Китаї й зараз шанобливо називають „корифеєм поезії”.
    До наших часів дійшло 1400 віршів поета. В Україні окремі вірші Ду Фу перекладали І. Лисевич, Я. Лисевич, В. Отрощенко, Я. Шекер.
    При складанні літературного портрета Ду Фу треба звернути увагу на засудження війни поетом у вірші „При місяці згадую брата”, поетизацію мирної праці у вірші „Пісня про хліб і шовк”, а також на мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною у вірші „Повертаються дикі гуси”. Варто також прокоментувати поезії „З весняної ночі радію дощу”, „Чотиривірші”, „Весняні води” та „Ранні квіти”, де переважають філософські мотиви єдності людини і природи.

    Коментарі до аналізу віршів


    Вірш „При місяці згадую брата” не можна аналізувати у відриві від суспільно-історичних подій, які спонукали поета до його написання.
    У 755 році воєначальник Ань Лушань підняв війська проти центрального уряду Китаю. Приводом для заколоту було те, що імператор, на думку Ань Лушаня, нерозважливо захопився красою дружини і забув про державні справи, й Ань Лушань прагнув нібито відновити порядок в імперії. Однак насправді солдати Ань Лушаня втягнули країну в безодню хаосу. В Китаї почався голод.
    Ці драматичні події безпосередньо торкнулися Ду Фу. Після падіння столиці Чаньань, захопленої заколотниками, і втечі всього імператорського двору Ду Фу, переодягнений у селянський одяг, вирушив на північний захід країни, у Ліньу, де було оголошено про створення нового уряду на чолі з імператором Суцзуном. Однак по дорозі Ду Фу схопили заколотники. Кілька місяців він провів у зайнятій ворогами Чаньані, нічого не знаючи про дружину і дітей, залишених у Фучжоу. Потім поет втік з полону і довго блукав по країні. Усюди він бачив розорені міста і села, голодних і знедолених людей. Цей час став переломним для всієї творчості поета: якщо раніше Ду Фу був співаком своїх самотніх дум, то тепер він неначе відчув, що його голосом говорить весь народ, його доля, його історія, а тому рядки віршів зазвучали з новою, несподіваною силою. Саме повстання Ань Лушаня зробило Ду Фу великим поетом – або навіть найбільшим, за визнанням китайських літературознавців.
    У вірші „При місяці згадую брата” поет висловлює свої пацифістські настрої. У години перемир’я, коли змовкає тривожний барабанний бій і припиняється рух людей, можна нарешті озирнутися навколо себе. Сумна замальовка осені традиційна для поезії Ду Фу. Вона складається із зорових і слухових вражень. Ліричний герой чує „втомлену пісню гусей”, бачить розсипані „білі води дзвінкої роси”. Йому здається, що там, де залишилась його сім’я, навіть світло місяця ясніше. Серце оповите тугою, бо автор не знає, чи судилося йому ще хоч колись побачитися зі своїм братом. Йому боляче від того, що ніхто навіть не запитає, живий він чи помер. Ліричний герой відправляє свої листи в нікуди, адже, доки не закінчилася жорстока війна, годі й сподіватися на те, що лист дійде до адресата – рідної і близької людини. Війна заполонила всю людську сутність. Недарма ж в останньому рядку вірша поет говорить, що її пожежі вже „палають вві сні і наяву”.
    Перекладачеві вірша – В. Мисику – вдалося передати елегійний настрій цієї поезії, вжити оригінальні метафоричні епітети – „втомлена пісня гусей”, „дзвінка роса”, метафору – „ніч розсипає дзвінкої роси білі води”. Драматизм роздумів (внутрішнього монологу) ліричного героя посилюється також синтаксичними засобами – вживанням трьох крапок, риторичного запитання і тире (у місцях паралелізму або пропусків смислових ланок для створення ефекту розмовної мови).
    Часом, щоб вірно зрозуміти зміст вірша (якщо ми не маємо підрядника), варто мати два його переклади. Вчитель може використати для себе, наприклад, російськомовний варіант (пер. Л. Гітовича):
    Умолк вечерних барабанов бой –
    Уже я слышу голос дикой птицы,
    Уже роса, как в стороне родной,
    Под светлою луною серебрится.
    Как до семьи дорога далека!
    И жизнь, и смерть проходят между нами.
    Бесцельно письма посылать, пока –
    Оружие не брошено врагами.

    Антивоєнні настрої визначають також основну ідею вірша „Пісня про хліб і шовк”. Аналізуючи цей твір, ми радимо відштовхнутись від його композиції. Перша строфа являє собою своєрідну експозицію твору – автор говорить про те, що у Китаї, мабуть, немає жодного міста (а їх налічується з десять тисяч), де б не славили могутність воїнів. Друга строфа – це розвиток думки поета, що йде в повній протилежності до висловленого в перших рядках. Адже поет не оспівує згадану ним воїнську честь і доблесть, а навпаки, говорить про війну як про ганебне явище, яке призводить і до загибелі людей, і до втрати тих матеріальних засобів, які могли б бути використані для мирного життя. Пропозиція Ду Фу перекувати блискучі військові лати на „мирні” серпи, мотики й рала сприймається як заклик проти будь-якого насильства і кровопролиття. В останній строфі поет обґрунтовує розумність своєї думки: тільки без воєн люди будуть щасливими, бо зможуть займатися корисною працею („Чоловіки б із піснею орали, / Жінки б наткали з шовку полотна”).
    Третій вірш Ду Фу, що пропонується програмою для вивчення на уроці, – „Повертаються дикі гуси”. Перш за все, вчитель повинен наголосити на тому, що тема туги за батьківщиною в багатьох віршах Ду Фу реалізується через мотив повернення у рідні краї мандрівних птахів (частіше – саме гусей). У цій поезії відбилася доля її автора, змушеного через бунт Ань Лушаня поневірятися по чужих краях, а тому й переживати глибокий смуток. Перша строфа закінчується риторичним запитанням: поет не знає, коли йому судилося повернутися додому, та й взагалі, чи подарує йому доля таке щастя. Смисл другої строфи вмістився в центральний образ, що являє собою вдале поєднання двох метафор (власне метафори – „серце рветься” і метафоричного епітету – „німа журба”). Окличне речення в кінці вірша підсилює експресивність авторської думки.
    Для додаткового читання можна запропонувати такі вірші Ду Фу:
    Дві вивільги тужно кричать на вербі смарагдовій,
    А чаплі снуються вервечкою в синяву даль...
    За вікнами – гори у небі під західним сніжним покровом,
    І човен мандрівок гойдає самотній причал...

    На вершині
    Вітер шалений, небо високе, мавпи журливо кричать,
    Берег піщаний, білий, відлюдний, зграї пташині летять.
    З краю до краю голі дерева, з шелестом лист опада.
    В даль нескінченну котить невпинно Великої Річки вода.
    Довгі дороги, осінь печальна часто на чужині.
    Тут на вершині хворому тяжко, як одиноко мені.
    Горе, страждання, розчарування, на скронях, як сніг, сивина.
    Тіло старе уже не приймає навіть і чарки вина.

    Завдання і запитання
    1. Майстром якої лірики був Ду Фу?
    2. Які почуття виникають у вас при читанні поезії Ду Фу?
    3. Розкрийте національну своєрідність поетичних творів Ду Фу.
    4. Вкажіть на форми лірики китайського поета. Чим вони цікаві?
    5. Які барви і звуки життя розкриває Ду Фу у своїй поезії?
    6. Розкрийте глибину розуміння внутрішнього світу людини в поезії Ду Фу.
    7. Які образи найбільше приваблюють вас у поезії Ду Фу?
    8. Чому поезію Ду Фу називають своєрідною географією країни?
    9. Поміркуйте над життєвим і творчим шляхом Ду Фу і доведіть, що поет дійсно був гуманістом.

    Додатковий матеріал. (З передмови Д. Бєжина до книги „Ли Бо, Ду Фу. Избранная поэзия”. – М., 1987).все для dle
    Просмотров: 10 036
    Комментариев: 0
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
     
    Другие новости по теме:


    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.