Урок 1. Всесвіт життя Генріха Гейне

Урок 1. „Всесвіт” життя Генріха Гейне

Коментар. До уроку-інтерв’ю дев’ятикласники готують запитання до „Я” поета – Г. Гейне, роль якого виконує підготовлений учень.

1. У своїх „Мемуарах Ви записали: „Кожна людина – це всесвіт, що з нею народився і з нею помирає; під кожним кам’яним надгробком поховано цілу всесвітню історію”. У чому відбився Ваш „Всесвіт”? (У поезіях, прозі, публіцистиці).
   

   Творча спадщина Г. Гейне:

   
   
   • Збірки поезій:
     „Книга пісень” (1827);
     „Нові поезії” (1844);
     „Романсеро” (1851).
     
   • Проза і публіцистика:
     „Дорожні картини” (1831);
     „Романтична школа в Німеччині” (1834);
     „Признання” (1854).
     
   • Сатиричні поеми:
     „Атта Тролль” (1843);
     „Німеччина. Зимова казка” (1844).
     
   • Мемуари.
   
   
2. Ваша дата народження? (13 грудня 1797 року).
   
3. Де минуло Ваше дитинство? (У маленькому і ошатному двоповерховому будиночку на Бюлькерштрассе, 53 міста Дюссельдорф).
   
4. Ким був Ваш батько? (Мій батько – Самсон Гейне, колишній офіцер гвардії, торгував тканинами, але в комерції йому не дуже щастило, і родина постійно зазнавала матеріальних нестатків. Зауважу, що батько був людиною чуйною і доброю).
   
5. Які спогади у Вас виринають при слові „мама”? (Мама – мій оберіг дитинства: завжди усміхнена, чуйна, освічена. Саме вона все робила для того, щоб ми, четверо дітей, виросли освіченими і культурними людьми).
   
6. Яким Ви були у дитинстві? (Мрійливим і задумливим).
   
7. З якими річками пов’язане Ваше дитинство? (Величний Рейн, швидка Дюссель).
   
8. З яким кольором асоціюється Ваш світ дитинства? (Із зеленим... зелені береги величного Рейну).
   
9. Коли Ви написали свого першого вірша? (Це сталося, коли мені було 12 років).
   
10. Чи любили ви в дитинстві та юності читати? Чи мали улюблені книжки? (Так, я любив читати. Серед моїх улюблених – книги про Дон Кіхота, Робінзона Крузо, Гуллівера. Зачитувався драматичними творами своїх співвітчизників – Гете і Шіллера).
    
11. Де Ви здобували освіту? (Спочатку вдома, потім у початковій школі, а згодом у Дюссельдорфському католицькому ліцеї).
    
12. Хто вирішував Ваше майбутнє, коли Вам минуло 17 років? (Батьки, захоплені романтичною біографією Наполеона, спочатку мріяли про кар’єру військового для мене. Але згодом на сімейній раді було вирішено зробити з мене комерсанта).
    
13. Який висновок зробив про Вас банкір, до якого Ви були віддані в науку? (Багатий банкір побачив, що у мене нема жодного хисту до наживи).
    
14. Кого пообіцяв батькам з Вас зробити дядько-мільйонер? (Мій дядько пообіцяв зробити з мене купця. Але торгівельні справи мало цікавили мене. Дядько, перевіряючи доручену мені бухгалтерську роботу, раз у раз знаходив під конторськими книгами папірці, густо списані віршами. Упевнившись, що комерсанта з мене не буде, дядько погодився допомогти мені здобути вищу освіту).
    
15. Де Ви здобули вищу освіту? (Я розпочав здобувати академічну освіту з 22 років: студіював право в Боннському, Геттінгенському та Берлінському університетах. Отримав диплом бакалавра права).
    
16. Як почалася Ваша літературна діяльність? (Навесні 1821 року я завітав до редактора берлінського журналу „Співрозмовник”. Він надрукував мої поезії окремою збіркою, що отримала назву „Вірші Г. Гейне”. Так я став поетом).
    
17. Чим найбільше боліла Ваша душа? (Роздумами про мою батьківщину. У 1824 році я пішки подорожував по Гарцу, бажаючи на власні очі побачити життя рідної країни).
    
18. Коли Ви стали дипломованим спеціалістом у юриспруденції? (Я отримав диплом бакалавра права в Геттінгенському університеті, було це у середині 1825 року).
    
19. Чи замислювались Ви, бодай колись, про те, що таїть у собі слов’янська душа? (Таїну слов’янської душі я не відкрив, хоча був знайомий з росіянином Федором Тютчевим – поетом і дипломатом).
    
20. Яке світове явище Ви назвали „палючим сонячним променем, загорнутим у газетний папір”? (Цими словами я вітав Липневу революцію у Франції).
    
21. Чому Вами зацікавилась поліція? (Тому, що все життя я був „весь – радість і пісня, весь – меч і полум’я”).
    
22. Чому Ви покинули свою батьківщину? (Мені загрожувала тюрма, саме тому 1 травня 1831 року я виїхав із Німеччини до Франції, оселився в Парижі, діставши статус політичного емігранта).
    
23. Як влада Німеччини ставилася до Вас і Ваших творів? (Мої твори були заборонені у 1835 році в Німеччині Франкфуртським союзним сеймом, а з 1844 року під загрозою арешту мені було заборонено ступати на землю Прусії).
    
24. Що було надзвичайним у Вашому житті у Франції? (Розкіш людського спілкування. Я мав багато друзів: Беранже, Бальзак, Жорж Санд, Мюссе, Дюма (старший), Сю, Шопен. Я зблизився з видатними людьми свого часу. Саме тоді я почав серйозно займатися поезією і лише через 13 років відвідав родичів у Гамбурзі).
    
25. Яке почуття Вас заполонило в домі дядька Генрі? (Почуття закоханості до Амалії – моєї двоюрідної сестри. Я надто страждав через її погордливе і зневажливе ставлення до мене і віршів, які я складав „тільки для неї”).
    
26. Ви знайшли своє кохання? (Кохання – це особливий стан душі. Його не шукають, воно само приходить до людини. Мені було 37 років, коли я познайомився із вродливою французькою дівчиною Марго, яку я називав Матильдою. І я відчув себе дуже щасливим, коли Матильда сказала, що ніколи мене не покине).
    
27. Яку недугу Ви намагались здолати? (У травні 1848 року я востаннє вийшов з дому. Відвідав Лувр. Знепритомнів перед Венерою Мілоською.., „вона не могла мені допомогти, тому що не мала рук”. Страшна спадкова хвороба – сухоти спинного мозку – стала прогресувати: частіше боліла голова, тоншала ліва рука, часом пропадав зір. Я опинився у „матрацовій” могилі. Вісім років був прикутий до ліжка. Але тяжка хвороба і нескінченні фінансові труднощі мене не зламали. Я любив життя...).

Учитель: Поет був надзвичайно мужньою і водночас дотепною людиною. До останніх годин свого життя він жартував. Кажуть, що під час тяжкої хвороби Гейне відвідав у шпиталі один із його друзів. Санітарки саме переносили пацієнта на чисте ліжко. „Як почуваєшся?” – турботливо запитав друг. „Як бачиш, – не втрачаючи почуття гумору, відповів поет, – жінки все ще носять мене на руках”.
17 лютого 1856 року зірка життя поета Генріха Гейне погасла у Всесвіті. Його останніми словами були: „Писати! Паперу, олівець!”
Виконуючи волю Гейне, його поховали на Монмартському кладовищі в Парижі. За труною йшли його друзі, знайомі. Голосно ридав старший Дюма.
З того часу і до наших днів французи з любов’ю доглядають могилу великого поета, твори якого на його батьківщині ще у ХХ столітті за років фашизму були заборонені.

Підсумки: „Коло думок” (Учні діляться враженнями від почутого).

Одкровення поета

„Я ніколи не надавав великого значення славі поета, і мене мало турбує, хвалять чи гудять мої пісні. Але на мою труну ви повинні покласти меч, бо я був хоробрим солдатом у війні за визволення людства”.

„Над моєю колискою вигравали останні місячні промені вісімнадцятого і перша ранкова зоря дев’ятнадцятого століття”.

„З усіх людей я нікого так не любив на цій землі, як його. Не минуло жодної ночі, щоб я не думав про мого покійного батька і, прокидаючись уранці, й досі часто чую звук його голосу, як відлуння мого сну”.

„Нащо ти мене будиш, мамо? Мені снилися чарівні сни, птахи співали ніжні мелодії, а я складав до них слова”.

„Я вам зовсім не відомий, але я хочу стати відомим завдяки вам”.

„Книжка ця – то тільки урна
З попелом мого кохання.”

„З мого великого болю творю я пісні маленькі”.

Історія	Ідеї	Відкриття
Романтизм виник у Європі після великих потрясінь духу (Французька буржуазна революція, доба наполеонівських війн). Хронологічні рамки: 80-90 рр. ХVІІ ст. – 30-40 рр. ХІХ ст.	трагічне і песимістичне сприйняття життя; оспівування ідеального кохання, високих почуттів, казкових див (звернення до ідолів Середньовіччя); оспівування неповторності кожної окремої людини.	захоплення красою фольклору (казками, легендами, переказами); народження нових літературних жанрів – поеми і роману.

Письменники: Джордж Байрон, Персі Біші Шеллі, Вальтер Скотт, Ернст Теодор, Амадей Гофман, Генріх Гейне, Адам Міцкевич.
Композитори: Гектор Берліоз, Джузеппе Верді, Ріхард Вагнер, Роберт Шуман, Ференц Ліст, Франц Шуберт, Фрідріх Шопен.
Художники: Теодор Жеріко, Франсуа Рюд, Александр Декан, Жорж Мішель, Карл Брюллов, Ежен Делакруа.все для dle