Меню
Світова література

5 клас
6 клас
7 клас
8 клас

Интегрированный курс

5 класс
6 класс

Виразне читання

Теорія
Практика

Шкільний конферанс

Основи школи юного конферансьє

Школа юного диктора

Основи школи юного диктора

Вивчення лірики

Олександр Твардовський - Лірика
Роберт Льюїс Стівенсон - Лірика
Олександр Пушкін - Лірика
Франческо Петрарка - Лірика
Адам Міцкевич - Лірика
Шандор Петефі - Лірика
Пейзажна лірика Алкмана, Гете, Лермонтова
Публій Овідій Назон - Лірика
Михайло Лермонтов - Лірика
Іван Крилов - Лірика

Методичний практикум

Схема самоаналізу уроку
Поетичне відлуння
Типи аналізу твору
Технологічна модель уроку
Кабінет літератури
Глосарій

Робота з портретом

Портреты А.П. Чехова
Портреты Л.Н. Толстого
Портреты Ф.М. Достоевского
Портреты Н.В. Гоголя
Портреты Ф.И. Тютчева
Портреты А.С. Пушкина
Портреты И.А. Крылова
Портреты Эзопа
Портреты М.Ю. Лермонтова
Работа с портретом писателя на уроках литературы. Предисловие

Презентації

Гаррієт Бічер-Стоу. "Хатина дядька Тома". Презентація
Композиція твору. Презентація
Життя і творчість Шолом–Алейхема. Презентація
Пауль Маар - презентація
Ярослав Гашек
Рюноске Акутаґава. "Павутинка" - презентація
Анна Гавальда - презентація

Популярні статті
    Розповісти друзям
    » » Квінт Горацій Флакк - Лірика


    Квінт Горацій Флакк - Лірика

    Рейтинг:
    Категорія: Вивчення лірики

    ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ

    (65 - 8 рр. до н.е.)

    Квінт Горацій Флакк - Лірика


    Матеріали для вчителя. Видатний класик римської літератури Квінт Горацій Флакк народився 8 грудня 65 року до н.е. Батько його – відпущений на волю раб – володів невеликим помістям у Венузії – римській колонії на межі Луканії й Апулії.
    Щоб дати синові гідну освіту, батько Горація переїжджає з ним до Риму, де влаштовується на посаду збирача податків на аукціонах. Пізніше Горацій згадував свого батька як дуже розумну, чуйну людину і бездоганного педагога, усвідомлюючи, що саме йому він завдячував і своєю освітою, і чудовим вихованням.
    У Римі Горацій навчався разом з дітьми сенаторів у школі Орбілія, де отримав блискучу риторичну освіту. Потім майбутній поет їде до Афін, щоб продовжити здобувати знання у заснованій Платоном Грецькій Академії. Особливий інтерес Горацій виявляв до історичного минулого Риму і щиро підтримував ідеї національного відродження. Не менше цікавився і античною філософією – детально вивчав роботи Платона і Епікура.
    Юнацьке захоплення республіканськими поглядами привело Горація до зближення з Брутом, який у 44 році до н.е. приїхав до Греції вербувати серед молоді прихильників для боротьби проти Антонія і Октавіана. Мирний за своєю вдачею, Горацій швидко зрозумів авантюрність задумів Брута і відмовився від участі у військових суперечках. Він вирішує повернутися на батьківщину, мріючи займатися літературною творчістю.
    Але за час перебування Горація у Греції помер його батько, а родове помістя було конфісковане. Поет залишився, фактично, без засобів до існування. Горація врятував лише щасливий збіг обставин: написані ним вірші привернули увагу Вергілія, і автор „Енеїди” представив його найближчому сподвижнику Августа – Меценату.
    Роль Мецената в житті Горація навряд чи можна переоцінити. Меценат був прозорливим провідником політики Октавіана Августа. Він сприяв розвиткові літератури, яка виховувала народні маси. Меценат зібрав навколо Августа найкращих поетів того часу і став для них не тільки покровителем, але і надихав їх на творчість. Меценат володів надзвичайною здатністю відшукувати в людях таланти і сприяти їх становленню і розвитку. Постать Мецената стала своєрідним символом всієї римської культури тієї епохи. Недаремно таке покровительство наукам і мистецтвам ввійшло в історію під назвою „меценатство”.
    Горацій пишався тим, що Меценат, який сам був знатного походження, звернув увагу на нього – сина колишнього раба. Він бачив, що для Мецената головним у людині було не її соціальне походження, а талант і благородство думок і почуттів.
    У 33 році Горацій отримує в подарунок від Мецената невелике, але досить прибуткове помістя, що знаходилося в мальовничій місцевості і дозволяло поетові усамітнюватися задля художньої творчості.
    Меценат ввів Горація в коло наближених до Августа, і в останні десять років свого життя Горацій став загальновизнаним придворним поетом.
    Дружба Горація з Меценатом продовжувалася до останніх днів. Колись поетові напророчили, що він помре услід за своїм покровителем. Так насправді і сталося. Меценат помер у вересні 8 року до н.е., а 27 листопада помер і сам Горацій.
    Як бачимо, в житті Горація не було аж занадто багато значних подій, але треба визнати, що жоден античний автор не розповів про себе так щиро і достовірно, як це зробив у своїх віршах Горацій, відкривши читачеві найрізноманітніші сторони людського життя і найпотаємніші глибини своєї душі.

    Творча спадщина Горація


    Оскільки Горацій був високошановним поетом не тільки в античності, але й у нові часи, то до нас дійшли майже всі його твори. Це збірка віршів „Ямби” („Еподи”), дві книги сатир („Бесіди”), чотири книги ліричних віршів, відомих під назвою „Оди”, ювілейний гімн „Пісня століття” і дві книги послань („Епістоли”).
    Жанр ямбів (еподів) Горацій запозичив у свого давньогрецького попередника Архілоха. У перекладі з грецької „епод” означає приспів. І дійсно, у творах, що склали збірку, чергуються довгі рядки з короткими (що нагадують пісенний приспів). Вже в „Еподах” Горація були наявні викривальні мотиви.
    Але особливої майстерності сатири Горацій досягає у книгах сатир. Тут взірцем для нього став автор сатир в італійській літературі – Луцилій. Персонажі, що населяють сатири Горація, – люди, з якими поет зустрічається щоденно: скнари, нахаби, базіки, честолюбці, вискочки, перелюби, мисливці за спадщиною, жалюгідні філософи... Поет викриває різноманітні вади своїх сучасників, але утримується від прямих дорікань, відвертої повчальності, не нав’язує читачам свій позитивний ідеал. Він закликає до роздумів про природу людини і залишає за кожним право робити власні висновки. Часто для своїх сатир Горацій обирає форму діалогу з уявним співрозмовником, докази якого заперечуються автором. Приблизно половина сатир мають філософський характер – автор розмірковує над проблемою особистого щастя людини у зв’язку з новими соціальними умовами.
    В одах (урочистих віршах) Горацій прославляв римських богів, героїв античних творів, своїх друзів, кохання, молодість, ідеалізував римський дух, мужність предків. Але більшість своїх од він присвятив видатним людям свого часу: Октавіану Августу, консулові Ліцинію, Вергілію і, звичайно ж, Меценатові.
    Заслуговує на увагу також жанр послань („Епістоли”). Найвідоміше з них – „Послання до Пізонів” (Пізони – відомий в Італії рід, один з представників якого був поетом). Згаданому посланню вже після смерті Горація дали другу назву – „Наука поезії”(„Наука про поезію”). Цей об’ємний (475 рядків) віршовий твір є насправді своєрідним науковим трактатом – міркуваннями автора про поетичне мистецтво.
    Твори Горація стали широко відомими за його життя, але ще більшої популярності вони набули після смерті поета. Його наслідували римські сатирики Персій і Ювенал. У Середні віки його цінували, перш за все, як поета-мораліста, автора „Сатир” і „Послань”. В епоху Відродження перевагу віддавали Горацію-лірикові. Його поезія надихала Петрарку й Аріосто. Погляди Горація на поезію знайшли відображення в „Поетичному мистецтві” Буало. Настрої горацієвської оди „До Мельпомени” відбилися у творчості Шекспіра. Особливо часто до гораціанських мотивів зверталися російські поети: Кантемир, Ломоносов, Державін, Пушкін, Дельвіг, Тютчев, Майков. Вслід за Горацієм віршовий підсумок своєму творчому шляху зробив і український поет – М. Рильський.

    „До Мельпомени”


    Ода „До Мельпомени” не викличе жодних проблем у роботі над змістом і відповідями на запитання підручника, якщо вчитель перед її читанням проведе з учнями роз’яснювальну словникову роботу. (Слова для тлумачення подаються на основі тексту підрядника до вірша. – Див. нижче):
    Аквілон – бог північного вітру.
    Лібітіна – богиня похоронів.
    Капітолій – храм на Капітолійському пагорбі Риму.
    Цнотлива діва – Горацій має на увазі Весталку, тобто дівчину, яка дала обітницю цноти до 30 років.
    Авфід – річка в Апулії (на батьківщині Горація).
    Давн – міфічний цар північної Апулії.
    Еолійська пісня – Горацій має на увазі грецьку лірику – твори Алкея та Сапфо, що проживали на еолійському острові Лесбос, які він перший переклав італійською.
    Дельф – храм Аполлона, покровителя мистецтв.
    Мельпомена – муза театру (Горацій називає її музою поезії).

    До вивчення оди пропонуємо застосувати не зовсім традиційний підхід. Завжди однією з ознак культури і освіченості людини вважалося знання нею латинської мови. Будемо відверті, що жоден з перекладів горацієвського твору не може зрівнятися за красою свого звучання з оригіналом. Щоб по-справжньому насолодитися урочистим настроєм та карбованим ритмом вірша, варто спробувати прочитати його в авторському варіанті (хоча б уривок). Під час виразного читання треба обов’язково врахувати, що кожен рядок вірша розділений на дві частини паузою – цезурою ( | ), останній склад перед цезурою завжди наголошений, перша половина рядка читається з висхідною мелодикою, друга – зі спадною.

    Quintus Horatius Flaccus
    Ad Melpomenen
    Exegi monument aere perennius
    Regalique situ pyramid altius
    Quod non imber edax, non Aquil impotens
    Possit diruer aut innumerabilis
    Annorum series et fuga temporum.
    Non omnis moriar, multaque pars mei
    Vitabit Libitin: usqu ego posreta
    Creascam laude recens, dum Capitolium
    Scandet cum tacita virgane pontifex.
    Dicar, qua violens obstrepit Aufidus
    Et qua pauper aquae Daunus agrestium
    Regnavit populor, ex humili potens
    Princeps Aeoleum carmen ad Italos
    Deduxisse modos. Sume superbiam
    Quasitam meritis et mihi Delphica
    Lauro cinge volens, Melpomene, comam.

    Український відповідник звучання перших рядків:
    Екзегі монумент | ере перенніус,
    Реґалікве сіту | пірамід алтіус,
    Квод нон імбер едакс, | нон аквіл імпотенс
    Поссіт діруер авт | іннумерабіліс
    Аннорум серіес | ет фуґа темпорум.

    Не менш цікавою і дуже доречною формою роботи на уроці може бути порівняння підрядника до оригіналу оди Горація з українським віршовим перекладом, зробленим А. Содоморою. Для цього вчителеві необхідно розмножити текст підрядника:
    Я створив пам’ятник довговічніший міді,
    Вищий за царські будівлі пірамід,
    Котрий ні їдка злива, ані Аквілон безсилий
    Не зможуть зруйнувати, ні незліченна
    Низка років і швидкий плин часу.
    Весь я не помру, більша частина мене
    Уникне Лібітіни: безперервно в майбутньому
    Буде збільшуватись нев’януча слава, доки на Капітолій
    Буде підніматися понтифік із цнотливою дівою.
    Скажуть, що я народжений там, де шумить бурхливий Авфід
    І де бідний на воду Давн сільськими
    Правив народами, що, будучи з незнатного роду,
    Я першим еолійську пісню на італійську мову
    Перекласти зміг. Сповнись гордощів,
    Які я дійсно заслужив, і мені дельфійським
    Лавром обвий прихильно, Мельпомена, волосся.

    „До Манлія Торквата”


    Щоб повністю зрозуміти зміст даного вірша, читач повинен мати неабиякі знання з міфології та античної історії. Адже Горацій включає в текст цілу низку власних імен, які були добре знайомі його сучасникам, а для читачів нашого часу вони є алюзіями.
    Теорія літератури.Алюзія (лат. allusion – натяк) – художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача” (Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Гром’яка та ін. – К.: Академія, 2006. – С. 29-30).
    Довідник:
    Манлій Торкват Северин Боецій – відомий римський державний діяч, вчений-енциклопедист, філософ, походив зі знатного роду, посідав високі державні посади.
    Грації – в давньоримській міфології – три богині, які вважалися втіленням краси, щастя, радості.
    Німфи – божества природи в дівочій подобі; їх помічали у дзюрчанні струмка, у рості дерев, у лоні гір тощо.
    Анк і Тулл – легендарні царі Риму. Горацій називає Тулла можновладним, бо він вів багато війн і був настільки самовпевненим, що забув про служіння богам. А коли почалися його невдачі, він звинуватив богів у неприхильності до нього. За це Юпітер покарав Тулла – вбив його блискавкою.
    Мінос – міфічний цар острова Кріт, син Зевса (Юпітера); за „Одіссеєю”, він царить над померлими в аїді – потойбічному світі.
    Діана – богиня мисливства у римлян (у греків – Артеміда).
    Гіпполіт (Іпполіт) – син афінського царя Тесея. Славився як вправний мисливець і прихильник богині Діани. Зневажав кохання, за що на нього розгнівалась Афродіта. Вона закохала в Гіпполіта його мачуху Федру, але юнак зневажив її почуття. Федра обмовила Гіпполіта перед його батьком, і Тесей покликав на допомогу Посейдона, щоб звести Гіпполіта зі світу.
    Пірітой – цар лапіфів – племені, родоначальником якого став син Аполлона Лапіф. Пірітой дружив з сином афінського царя Тесеєм. Він допоміг Тесею викрасти Єлену і привезти її в Афіни. Піррітой і Тесей разом намагались вкрасти в Аїда (бога підземного царства) доньку Демерти (богині родючості) Персефону, за що були покарані. Потім Геракл звільнив Тесея, а Пірітой так і залишився прикутим до каменя біля входу в підземне царство.
    Летейські окови – від слова „Лета” – у давньогрецькій міфології одна з рік у підземному царстві Аїда, ріка забуття, занурившись у яку душі померлих забували про своє минуле життя (Звідси фразеологічний вислів: „Канути в лету” – тобто бути забутим).

    Запитання за текстом вірша:
    • Описом якої пори року починається вірш? (Весни). За допомогою яких художніх засобів змальована картина весни? Знайдіть дієслівні персоніфікації (Збігли, повертається, кучерявиться, в’ється).
    • Хто такі грації і німфи? Чому автор згадує про них, описуючи картину природи? (Див. довідник вище).
    • Чи вірить поет у безсмертя людини? („Безсмертя не жди”).
    • Зачитайте, як Горацій порівнює зміни пір року із швидкоплинним людським життям („Зиму змагає весна...”).
    • Який перифраз вживає автор, щоб замінити слова „потойбічний світ”? („Канем туди, звідки Еней не вернувсь”). Що таке перифраз? (Заміна слова або групи слів описовим зворотом, з метою надати мові більшої художньої виразності і уникнути повторів. Наприклад, лікарі – люди в білих халатах, нафта – чорне золото і т.п.).
    • З якою метою Горацій згадує у вірші легендарних римських правителів – Анка і Тулла? (Див. довідник вище. Автор прагне підкреслити, що навіть самовпевнені люди, такі як Тулл, смертні).
    • У яких рядках Горацій підкреслює, що долею людини розпоряджаються боги? („Хтозна, чи зволять боги...”).
    • Знайдіть у вірші слова, в яких Горацій говорить про те, що лише духовне (а не матеріальне) багатство назавжди залишається з людиною, яка його здобула. („Чим свою душу вгостиш – лиш того спадкоємець жадливий не загребе вже собі”).
    • У якому контексті Горацій згадує адресата свого вірша – Манлія Торквата? (Він застерігає свого сучасника, що від смерті (суду Міноса – Див. довідник вище) його не врятує ні знамените походження, ні державні посади, ні побожність).
    • Як Горацій використовує у вірші історію юнака Гіпполіта? (Див. довідник вище).
    • Чи співзвучна головній тематиці горацієвського вірша історія Пірітоя? (Див. довідник вище).
    • Доведіть, що цей вірш належить до філософської лірики. (Життя і смерть, швидкоплинність людського існування на землі, кругообіг у природі – це традиційні теми творів філософського спрямування).
    • Чи відчутний елегійний (сумний) настрій у горацієвському вірші? Випишіть до робочого зошита ті слова, які, на ваш погляд, найбільше підкреслюють сум, розчарування, песимізм ліричного героя.


    Додатковий матеріал до вивчення творчості Горація


    Горацій – автор цілої низки афоризмів, які ввійшли в наше життя у незмінному вигляді або частково адаптованими. Іноді крилаті вислови знаменитого римлянина співзвучні прислів’ям та приказкам різних народів. Поданий нами матеріал може бути використаний у різноманітних формах роботи як на уроках літератури (епіграфи до уроків, теми учнівських творів, проблемні ситуації тощо), так і в позакласних заходах.
    • Все, що приховане тепер, колись викриє час.
    • За злочином завжди приходить кара.
    • Бійся дешевих похвал, прикритих лисячою шкірою.
    • Якщо в тебе все в порядку зі шлунком, грудьми, ногами, жодні царські скарби не зможуть нічого додати.
    • Якщо не бігаєш, доки здоровий, доведеться побігати, коли захворієш.
    • Ніщо не може бути гарним з усіх точок зору.
    • Насмішка часто вирішує важливі завдання краще і ефективніше, ніж сувора викривальна промова.
    • Не цінуємо доброту, коли вона близько, із заздрістю шукаємо ту, що щезла з очей.
    • Якщо посудина недостатньо чиста, скисне все, що ти в неї наллєш.
    • Того, хто живе у вічному страху, не назву я вільним.
    • Той вже півсправи зробив, хто почав.
    • Нехай навіть не вистачає сил, але похвальним є вже саме бажання.
    • Багатством не зміниш свого походження.
    • Накопичення багатств може служити, але й може робити рабом.
    • Обережність ніколи не буває зайвою.
    • Учитися дозволено й у ворога.
    • Вантаж стає легшим, якщо нести його покірно.
    • Неможливо людині знати і передчувати, коли чого остерігатися.
    • Не карай грізним батогом того, хто заслуговує лише лозини.
    • Неможливо досягти повного благополуччя у всьому.
    • Що нам шукати земель, зігрітих іншим сонцем? Хто, залишивши батьківщину, зможе втекти від себе?
    • Приємно і почесно помирати за батьківщину.
    • Май на увазі, що будь-який день може стати для тебе останнім.

    все для dle
    Просмотров: 2 984
    Комментариев: 0
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
     
    Другие новости по теме:


    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.