Меню
Світова література

5 клас
6 клас
7 клас
8 клас

Интегрированный курс

5 класс
6 класс

Виразне читання

Теорія
Практика

Шкільний конферанс

Основи школи юного конферансьє

Школа юного диктора

Основи школи юного диктора

Вивчення лірики

Олександр Твардовський - Лірика
Роберт Льюїс Стівенсон - Лірика
Олександр Пушкін - Лірика
Франческо Петрарка - Лірика
Адам Міцкевич - Лірика
Шандор Петефі - Лірика
Пейзажна лірика Алкмана, Гете, Лермонтова
Публій Овідій Назон - Лірика
Михайло Лермонтов - Лірика
Іван Крилов - Лірика

Методичний практикум

Схема самоаналізу уроку
Поетичне відлуння
Типи аналізу твору
Технологічна модель уроку
Кабінет літератури
Глосарій

Робота з портретом

Портреты А.П. Чехова
Портреты Л.Н. Толстого
Портреты Ф.М. Достоевского
Портреты Н.В. Гоголя
Портреты Ф.И. Тютчева
Портреты А.С. Пушкина
Портреты И.А. Крылова
Портреты Эзопа
Портреты М.Ю. Лермонтова
Работа с портретом писателя на уроках литературы. Предисловие

Презентації

Гаррієт Бічер-Стоу. "Хатина дядька Тома". Презентація
Композиція твору. Презентація
Життя і творчість Шолом–Алейхема. Презентація
Пауль Маар - презентація
Ярослав Гашек
Рюноске Акутаґава. "Павутинка" - презентація
Анна Гавальда - презентація

Популярні статті
    Розповісти друзям
    » » Франсуа Війон - Лірика


    Франсуа Війон - Лірика

    Рейтинг:
    Категорія: Вивчення лірики

    ФРАНСУА ВІЙОН

    (1431 – між 1463 і 1491)
    „Балада прикмет”

    Франсуа Війон - Лірика

    Матеріали до уроку


    Теорія літератури. Дослідники літератури відзначають, що усі жанри поступово розвиваються, змінюються в основному шляхом злиття двох чи кількох. Вчені зауважили, що найчастіше відбувається поєднання епічного та ліричного начал. Такі твори дослідники теорії літератури відносять до ліро-епосу. Персонаж у таких творах розглядається немов у двох планах: з одного боку, розкриваються певні події його життя; з іншого – переживання, емоції, настрій.
    Балада (фр. ballade, прованс. balada – танець від лат. ballare – танцювати) – це невеликий вірш з драматичним сюжетом, в основі якого лежить легенда, народний переказ, історична, героїчна подія, фантастичне явище чи просто якийсь незвичайний або таємничий випадок.
    Ознаками класичного баладного жанру можна вважати такі: 1) оповідь ведеться від автора, але ліричні відступи відсутні (тобто нема прямого авторського втручання в сюжет); 2) події викладаються в хронологічній послідовності, мають стрімкий розвиток; дія зосереджена навколо одного сюжетного вузла; 3) характери розкриваються не в зовнішньому описі, а через вчинки, в текст вводиться діалог, що має посилити драматизм; 4) суспільні, загальнолюдські конфлікти розкриваються через долі окремих людей; 5) ритм оповіді динамічний, для стилю характерна експресивність і патетика, наявні елементи героїки.
    З історії балади. „Баладами у Західній Європі спочатку (у ХІІ-ХІІІ ст.) називали пісні про кохання, що супроводжували танець. Згодом їхні тематичні обрії розширились. Перейшовши з фольклору в літературу (передусім завдяки Данте і Ф. Війону), балада стала жанром ліро-епічної поезії, хоча у деяких народів (англосаксів, скандинавів) зберегла своє первісне значення. Серед авторів балад – такі видатні майстри слова, як Бернс, Гете, Шиллер, Гейне, Гюго, Стівенсон, Жуковський, Пушкін, Міцкевич.
    Українська балада започаткувалася у творчості Гулака-Артемовського («Рибалка»), Боровиковського («Маруся»), Шашкевича («Погоня»), Шевченка («Утоплена», «Причинна», «Тополя»). Цей жанр активно розвивається (твори І. Драча, Л. Костенко, В. Симоненка, І. Жиленко)”. (З посібника В. Пахаренка „Основи теорії літератури”. – К.: «Генеза», 2007. – с. 84).

    Відомості про Франсуа Війона


    Поезія Франсуа Війона – явище унікальне в літературній спадщині пізнього середньовіччя. Сучасники і найближчі нащадки складали Ф. Війону найвищу оцінку, але пам’ять історії розпорядилась таким чином, що відомості про поета залишились надто стислі. Невідомі точні дати його життєвого шляху, більшість фактів життєпису Ф. Війона носить характер легенди. За Л. Пінським, для сучасників, судячи з легенд, Війон був поетом комічним.
    Франсуа Манкороб’є (або Франсуа де Лож) народився в Парижі у 1431 або 1432 р. у бідній родині; він рано втратив батька, у восьмирічному віці був взятий за сина католиком церкви св. Бенедикта – Гійомом де Війоном (ймовірно родичем з боку матері), чиє ім’я став відтоді носити. Нерідний батько мав Війона за рідного сина (поет надзвичайно зворушливо згадує про нього у своєму «Великому заповіті»), і саме він дав поетові добру освіту.
    Майбутній поет навчався у Сорбонні на факультеті мистецтв, після закінчення якого у 1452 році одержав вчений ступінь ліценціата й магістра мистецтв, тим самим здобувши право на викладацьку та чиновницьку кар’єру, після чого деякий час працював писцем у суді. На той час поет жив по-злидарськи («грошей у мене малувато»), проте це були найкращі роки його життя, позначені творчими дерзаннями, зростаючою поетичною популярністю, широким колом друзів, що належали до різних верств паризького суспільства.
    Подальша доля Війона (багато в чому з власно його провини) склалася трагічно. Зла, насильства, непорозумінь було надто багато на життєвому шляху поета (кривава сутичка з молодим священиком Філіпом Сермуазом, багатомісячний розгляд справи у Королівському суді, блукання провінцією без гроша у кишені; Війон – людина неврівноважена і безхарактерна – був втягнутий до зграї грабіжників, розірвати стосунки з якою він вже ніколи не міг, тимчасові притулки у феодалів-меценатів, зокрема у герцога Карла Орлеанського, декілька разів Війона було заарештовано, вкинуто до в’язниці і засуджено до смертної кари, але двічі Війона рятував щасливий випадок – 1-й приїзд в Орлеан принцеси Марії Орманської; 2-й проїзд через Мен короля Людовіка ХІ, який їхав на коронацію до Реймса; а далі безпідставні арешти за підозрою у крадіжці; несподіване з’ясування участі поета у пограбуванні Наварського коледжу. Війону було наказано повернути вкрадену суму грошей, його репутацію було остаточно підірвано). 8 січня 1463 р. Війон залишив Париж; жодних наступних відомостей про нього немає. «Можна лише передбачати, що хворий, виснажений, без грошей, він ненадовго пережив день свого вигнання» (Пинський Л. Поезія Франсуа Війона // Франсуа Вийон. Стихи. – с. 12 ).
    Трагічна доля Війона неодноразово слугувала темою новел та повістей про нього, створених письменниками різних епох і країн, наприклад, новела Роберта Стівенсона «Ночівля Війона» або повість «Балада долі» Вардвана Варжапетяна у його книзі «Мандрівник із свічкою».
    Незабаром після зникнення Війона про нього з’явились різні чутки-легенди, що блукали Францією, адже до початку ХVII ст. розповідали, начебто він перебрався до Англії і став там королівським блазнем, інші казали, що Війон блукає поблизу Пуату і очолює там народні вистави – містерії і фарси. Ці легенди відтворено, зокрема, у четвертій книзі роману Франсуа Рабе «Гаргантюа і Пантагрюель», де Війон взагалі неодноразово згадується.

    Літературна спадщина Війона


    Він зумів висловити у невеликому
    Увесь біль свого часу із силою вічною.
    Л. Пінський.

    Війон був дуже обдарованим поетом, який досконало володів усіма засобами поетичної виразності. Вірш Війона – надзвичайно звучний, гнучкий та музичний. Війон – складна особистість, його світовідчуття сповнене глибоких протиріч. Поет ще перебуває у полоні середньовічних уявлень й водночас йому властиве азартне вільнодумство, в якому виразно відчутна хода нової доби, що настає. Це протиріччя позначає і всю його творчість. У ній поєднались трагізм і іронія; релігійність і чуттєвість, шляхетність і брутальність, поет славить плотські втіхи і кається в цьому, блазнює і страшиться атеїзму, з болем пише про трагізм життя і водночас знущається з нього.
    Творчу спадщину Війона складають дві поеми: «Малий заповіт» (1456) і «Великий заповіт» (1462) та 16 віршів. Реалізм, ліризм, сила і глибина особистого почуття вирізняють поезію Війона. Поет залишає нащадкам поетичне відкриття і усвідомлення того, що людина зіткана із численних протиріч. Це зізнання знаходимо в «Баладі поетичного змагання в Блуа», де у сприйнятті людини виявилися риси нового, не середньовічного світогляду:
    Сміюсь від сліз, від балачок німію,
    Радію серцем в муках безнадії,
    В стражданні є для мене щастя хміль,
    Жебрак – скарбами світу володію,
    Скрізь прийнятий, а гнаний звідусіль
    (Переклад Л. Первомайського)

    Війон – виразник патріотичних почуттів, які мають місце в „Баладі проти ворогів Франції”:
    Хай ворога зітре дощенту шквал
    Або розтрощить лісовий завал;
    Хай він надій і спокою не знає;
    Нехай того скарає божевілля шал,
    Хто Франції нещастя побажає
    (Переклад Л. Первомайського).

    Поезія Війона – це гостре відчуття життя, вільнодумство, нового розуміння світу і людини, що знаменувала у французькій літературі перехід до Відродження.
    До 1489 року твори Війона поширювались у списках та усним шляхом. У 1489 році їх дібрав і видав французький першодрукар Клеман Маро. Війон-поет не був забутий і в XVIII ст., бо „оживав” у спогадах і працях автора поеми «Поетичне мистецтво» Ніколя Буало, драматурга Мольєра.
    Варто зазначити, що справжнє наукове вивчення спадщини Війона відбулось лише у ХІХ ст.
    Вірші Війона неодноразово перекладали українською та російською мовами. Серед перекладачів можна назвати таких відомих поетів, як В. Брюсов, М. Гумільов, І. Еренбург, Л. Первомайський, М. Терещенко.

    Методичні рекомендації до вивчення «Балади прикмет» Ф. Війона передбачають ознайомлення учнів із теоретичними знаннями про жанр літературної балади, із історією виникнення цього ліро-епічного жанру; розкриття філософського сенсу балади Ф. Війона, формування практичних навичок у визначенні антитези, анафори, епіфори, рефрену; формування вмінь виразного читання балади.
    Урок про творчість Війона доцільно провести як урок-подорож у світ поета. Такий урок значною мірою є шкільною лекцією, але не зовсім звичною. По-перше тому, що цікавість викликає сама форма-подорож. По-друге, тому, що в цій лекції ми будемо достовірно, цікаво та емоційно-образно подавати відомості про життєвий і творчий шлях поета, для чого будемо використовувати живу, емоційну оповідь про поета, ширше, ніж у звичайній лекції, – фрагменти листів, мемуарні й художні книги про поета. І найголовніше – дещо зміниться цільове спрямування уроку. Добре відомо, що до поезії легше провести учнів через особистість поета. Ось і спробуємо разом з учнями здійснити таку подорож, котра від подій і вражень приведе до особистості і через неї – до творчості поета.

    Особливості жанру та тематика „Балади прикмет”


    Війон написав „Баладу прикмет” у молодому віці. У цій баладі поет дотепно і своєрідно висміяв педантизм та всезнайство. Балада має форму пародії на середньовічний літературний жанр «gabs», у якому автор зазвичай перерахував ознаки (прикмети) своєї вченості. Свій світ поет перетворив на перелік «прикмет» невігластва, глузуючи зі своїх колег по перу, але деколи вдаючись до самоіронії та піднімаючись до рівня філософських умовиводів. Поет підкреслює, що він людина пересічна, і сповідь його повсякденна, й гріхи цілком звичайні, страждання його – це страждання тисяч людей.
    Епіфора балади «Я знаю все й не знаю лиш себе» вказує на суперечливість внутрішнього світу людини й неможливість судити про себе поза суспільством. У пародійному творі ці повторювані іронічні слова водночас викликають асоціацію із заповіддю «Пізнай самого себе», яку згодом принесе доба Відродження.

    Загальні запитання до вивчення «Балади прикмет»:


    Яким постав перед вами ліричний герой балади?
    • Як можна витлумачити слово «прикмета»?
    • Які прикмети характеризує у своєму житті ліричний герой?
    • Чи необхідні ліричному героєві духовні зміни у своєму житті?

    Розвиток творчої уяви учня:
    • Яким ви уявляєте ліричного героя «Балади прикмет» Франсуа Війона? Опишіть його вдачу.


    Дослідження тексту твору


    Прочитайте уважно текст твору, визначте прикмети життя, що згадані в баладі, і з’ясуйте їх філософський підтекст (прихований загальнолюдський зміст). Результати зафіксуйте у таблиці за зразком:

    Прикмети життяПідтекст
    хто працює без упину
    хто під течію гребе
    відданість праці
    хто пристосуванцем є

    Творча робота в групах


    Завдання 1.
    І група
    Знайти в тексті балади Ф. Війона рефрен. Зрозуміти, яке значення він має у творі.
    ІІ група
    Підкреслити у тексті балади антитезу. Довести, що антитеза відображає ідею цього ліро-епічного твору.
    ІІІ група
    Визначити роль анафори (однаковий початок рядків) у баладі.
    IV група
    Пояснити роль епіфори (повторення однакових слів наприкінці віршових рядків) в баладі. Розкрити її художнє значення.

    Завдання 2.
    Перелічити основні ознаки жанру балади. Довести, що твір Ф. Війона є баладою.
    Представники груп записують думки щодо наявності у творі Війона ознак балади, потім обмінюються своїми записами, аналізують роботу, висновки записують до робочого зошита.

    Підсумок.
    Франсуа Війон дарує нащадкам слушну думку: „Живи – надії не втрачай!”

    Своєрідність «Балади прикмет»:
    • сюжет – плин думок поета;
    • тема розуміння людиною життя і знаходження власного місця в ньому;
    • філософія світопізнання і самопізнання;
    • ліричний герой – людина пошуків і суперечностей;
    • відображення духу доби;
    • використання антитези, рефрену, анафори.

    все для dle
    Просмотров: 3 468
    Комментариев: 0
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
     
    Другие новости по теме:


    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.