Меню
Світова література

5 клас
6 клас
7 клас
8 клас

Интегрированный курс

5 класс
6 класс

Виразне читання

Теорія
Практика

Шкільний конферанс

Основи школи юного конферансьє

Школа юного диктора

Основи школи юного диктора

Вивчення лірики

Олександр Твардовський - Лірика
Роберт Льюїс Стівенсон - Лірика
Олександр Пушкін - Лірика
Франческо Петрарка - Лірика
Адам Міцкевич - Лірика
Шандор Петефі - Лірика
Пейзажна лірика Алкмана, Гете, Лермонтова
Публій Овідій Назон - Лірика
Михайло Лермонтов - Лірика
Іван Крилов - Лірика

Методичний практикум

Схема самоаналізу уроку
Поетичне відлуння
Типи аналізу твору
Технологічна модель уроку
Кабінет літератури
Глосарій

Робота з портретом

Портреты А.П. Чехова
Портреты Л.Н. Толстого
Портреты Ф.М. Достоевского
Портреты Н.В. Гоголя
Портреты Ф.И. Тютчева
Портреты А.С. Пушкина
Портреты И.А. Крылова
Портреты Эзопа
Портреты М.Ю. Лермонтова
Работа с портретом писателя на уроках литературы. Предисловие

Презентації

Гаррієт Бічер-Стоу. "Хатина дядька Тома". Презентація
Композиція твору. Презентація
Життя і творчість Шолом–Алейхема. Презентація
Пауль Маар - презентація
Ярослав Гашек
Рюноске Акутаґава. "Павутинка" - презентація
Анна Гавальда - презентація

Популярні статті
    Розповісти друзям
    » » Сапфо - Антична лірика


    Сапфо - Антична лірика

    Рейтинг:
    Категорія: Вивчення лірики

    САПФО

    (VІІ - VІ ст. до н.е.)

    Сапфо - Антична лірика

    Сапфо – найзнаменитіша поетеса стародавньої Греції, видатна постать світової літератури. Її біографічні дані дуже суперечливі, як і повинно бути в напівлегенди-напівлюдини. Так, за переказами, Сапфо – дочка аристократа Скамандронима, який займався торгівлею, і його дружини Клейси. Народилася Сапфо в невеликому приморському містечку Ерес на острові Лесбос в Егейському морі між 630 і 620 роками до н.е. Згодом родина Сапфо переселилася в місто Митилени.
    У шість років дівчинка осиротіла, через що їй довелося піти у школу гетер, де навчали співові і танцям. (Примітка. Гетерами у Давній Греції називали жінок, які вели вільний, незалежний спосіб життя. У перекладі з грецької – подруга, супутниця). Уже в школі Сапфо відчула покликання до поезії. Грецька культура того часу була культурою слова, яке лунає: римовані рядки писалися не для сухих сувоїв, а передавалися з вуст у вуста і співалися на слух, а слух у дівчинки був абсолютний. В юному віці Сапфо писала оди, гімни, елегії, святкові і застільні пісні. За свідченням сучасників, Сапфо була невеликого росту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгими темними локонами уздовж щік.
    Приблизно в 17-літньому віці всій родині Сапфо з братами – Хараксом, Ларихом і Эвригом – довелося бігти з острова в Сицилію, тому що почалися заворушення, спрямовані проти тирана Питтакії і багатих аристократів. Лише в 595 році, коли Сапфо було за тридцять, вона змогла повернутися на Лесбос і оселитися, як і раніше, в місті Митилени. Тут вона організувала Школу риторики – літературний гурток молодих жінок, який вона присвятила богині кохання Афродіті і називала „домом муз”.
    Сапфо навчала своїх подруг музиці, танцям, а також складати вірші та співати пісні. Головною своєю метою Сапфо вважала навчити дівчат розуміти і цінувати прекрасне. З лірою в руках вона декламувала свої палкі строфи, котрі записували її учениці. Для своїх вихованок Сапфо була не тільки мудрим педагогом, майстром, але і близькою подругою. Їхні відносини були справжньою дружбою, сповненою ніжності і ласки. Сапфо оточувала своїх вихованок великою любов’ю, поділяла разом з ними радощі і смуток, оспівувала їх у своїх піснях, називаючи по іменах. Саме в рамках цієї школи і для своїх учениць написала Сапфо більшість своїх пісень-елегій, епіталам (весільних пісень), гімнів та любовних пісень, що увійшли у дев’ять книг поетеси.
    Основні теми поезії Сапфо – це світ дівочих почуттів: палке кохання, краса подруг, взаємна приязнь, майбутнє заміжжя, горе розлуки. Кожна з цих тем реалізувалася у відповідних жанрових формах.
    До нас дійшло кілька текстів поетеси. Один з найвідоміших – гімн до богині Афродіти „Барвношатна владарко...” (пер. Г. Кочура). Цей вірш відкриває першу книгу віршів Сапфо, зібрану александрійськими вченими. За формою це своєрідний гімн (Сапфо перелічує в епітетах всі чесноти богині), обрамлений закликами до Афродіти про допомогу. Водночас у цій поезії є риси і молитви, і сповіді. А основний зміст вірша – скарга на нерозділене почуття. Сапфо згадує, що колись богиня була милосердна до неї, адже щоразу, коли Сапфо в когось закохувалася, допомагала їй. Всевладна Афродіта мчала над землею, наче вихор, і схиляла в любовне ярмо обранця поетеси. Тепер поетеса знову закохалася, але без взаємності, а тому благає Афродіту їй допомогти. „О, прилинь ізнов, Афродіто, безсмертна Зевесова доню!.. Не гніти мою душу, о пані велична, горем, журбою!.. Розвій мою тугу!..” Обіцянка Афродіти витримана у дусі фольклору – вона побудована на антитезах.
    Сапфо порівнює любов із бурею, що все трощить на своєму шляху. Вартим уваги тут є переклад І. Франка:
    Як буря в горах бушує, аж дуби старезні тріщать,
    Отак в моїм серці тривожнім той Ерос лютує оп’ять.
    Знов Ерос той так мене мучить, як гірко-солодка змія.
    І горе! Змії тій опертись не можу я.

    У цій поезії Сапфо жінка постає самостійною особистістю, яка здатна самовіддано і палко кохати.
    Сапфо часто писала і про своє родинне життя. Вона то милується своєю маленькою донькою, то побивається, що брат закохався у недостойну жінку.
    У вірші „Жереб мені випав такий...” (пер. А. Содомори) поетеса зізнається у любові до життя, природи, весни, сонячного проміння. Це один із найоптимістичніших творів у світовій ліриці.
    Поезію „До богів подібний...” називають одним із найвідвертіших любовних віршів у європейській ліриці. Поетеса вважає рівним богам свого суперника, який сидить поряд з коханою нею людиною. Лірична героїня страждає, вона пітніє, никне, як пожовкла трава, от-от помре від розпачу, бо бачить повну безнадійність свого становища. Але чи може вона дорікати тому, хто вкрав у неї кохання, – адже він „до богів подібний”?
    У ритмічному відношенні творчість Сапфо відзначалася такою різноманітністю, що александрійські вчені змогли скласти вісім книжок її віршів, що різнилися за використаним у них віршовим розміром. Серед них є й власний винахід поетеси – строфа, яку пізніше назвали сапфічною.
    Сапфо не тільки писала вірші, але й складала афоризми. Найвідоміший з них, що пережив час і відстань, звучить так: „Якби смерть була благом, боги не були б безсмертними”.
    Життя Сапфо було овіяне легендами. Найпопулярніша з них розповідала, що поетеса палко покохала юнака Фаона, який перевозив пасажирів із Лесбоса на азіатський берег. Але, так і не дочекавшись взаємності, покінчила життя самогубством, кинувшись у море зі стрімкої скелі на острові Левкадія близько 572 р. до н.е. (Подібні вчинки вважались ритуальними і практикувалися в рамках культу Аполлона).
    Через шість століть римський поет Овідій, намагаючись відтворити почуття Сапфо, коханням якої знехтували, напише від її імені передсмертний лист до Фаона (вірш „Сапфо – Фаону”, збірка „Героїди”).
    Поезію Сапфо високо цінували за античної доби. Видатний грецький філософ Платон називав Сапфо „десятою музою”, Сократ величав її своєю „наставницею” у питаннях кохання, а видатний історик Стратон – „чимось дивовижним” і стверджував, що „дарма шукати у всьому ході історії жінку, яка у поезії могла б витримати хоча б приблизне порівняння із Сапфо”. Лірика Сапфо мала великий вплив на Еврипіда, в п’єсах якого вперше в давньогрецькій драматичній поезії показано шал кохання: мовою пристрастей Сапфо розмовляли героїні трагіка – Медея та Федра. У римській літературі вірші Сапфо переспівували Горацій і Катулл, а за ними й інші поети. Вражений силою пристрасті, якою палахкотить поезія Сапфо, російський поет ХVІІІ століття Г.Р. Державін писав, що, „коли персти поетеси на струнах тріпотіли, грім гримів і блискавка спопеляла душу”.
    Профіль Сапфо карбували на монетах, із неї писали портрети, створювали статуї, її нову пісню прагнув вивчити поет і законодавець Солон, перш ніж померти. На фресці з Помпеї зберігся легендарний портрет видатної поетеси – на ньому зображена граціозна жінка з великими, чорними, як маслини, очима, з темними кучерями, що спадають на чоло. Рафаель, зображуючи найвизначніших поетів усіх часів, намалював серед них і Сапфо (фреска „Парнас”, Рим, Ватикан, 1509-1517 рр.). Французький художник Давід створив картину „Сапфо і Фаон”, Санкт-Петербург, Ермітаж, 1809 р.). Сила, велич і трагедійний пафос злились у бронзовій постаті Сапфо, яку викарбував скульптор Бурдель (Цюріх, Кунстхауз, 1887-1925 рр.). Композитор Гуно написав оперу „Сапфо” (1851 р.).
    У нас поезія Сапфо знана ще з часів Київської Русі. Так, публіцист, сатирик, ерудит ХІІ століття Даниїл Заточник укладає в уста красуні, яка підлещується до свого чоловіка, слова, що є відлунням відомих віршів Сапфо „До богів подібний”.
    Твори Сапфо перекладали Іван Котляревський і Іван Франко. Один із перших творів Лесі Українки – вірш „Сапфо”, а один із останніх – незакінчена драма „Сапфо”. У вірші тринадцятирічна Лариса Косач по-своєму тлумачить легенду про самогубство Сапфо:
    Над хвилями моря, на скелі,
    Хороша дівчина сидить,
    В лавровім вінку вона сяє
    Співецькую ліру держить.
    До пісні своєї сумної
    На лірі вона приграє,
    І з піснею тою – у серці
    Велика їй туга встає.
    В тій пісні згадала і славу
    Величну свою, красний світ,
    Лукавих людей, і кохання,
    І зраду, печаль своїх літ.
    Надії і розпач. Дівчина
    Зірвала лавровий вінець
    І в хвилях шумливого моря
    Знайшла своїй пісні кінець.
    (с. Колодяжне, 03.11.1884)

    Поезія Сапфо відкрила читачам відвертість у зображенні любовних емоцій, піднесла любовну пристрасть до рівня високих почуттів, показала жінку незалежною особистістю. З ім’ям Сапфо пов’язують становлення європейської любовної лірики.

    Запитання до вірша „Жереб мені випав такий...”


    • Який пафос цієї поезії Сапфо? (Оптимістичний). Передайте його під час виразного читання вірша.
    • Що авторка хоче підкреслити словами „Жереб мені випав такий”? Чи змінилось би щось у змісті вірша, якби Сапфо не вжила слово „жереб”, а просто сказала: „Я люблю...”? (Поетеса наголошує на тому, що любити навколишній світ – це її призначення від Бога, це її доля).
    • Які реалії навколишнього світу любить лірична героїня? Використовуючи факти біографії поетеси, доведіть, що Сапфо виконала покладену на неї високу місію – всім серцем любити життя.
    • Чи поділяєте ви слова української поетеси Лесі Українки:
      Еллада вславила безсмертную Сапфо
      І музою десятою назвала.


    Дослідження вірша „До богів подібний, мені здається....”


    При вивченні цього вірша пропонуємо врахувати наступне:
    1. Перший етап. На вчителя покладається велика відповідальність у виразному читанні цього твору. Адже ця поезія – одна з тих, про які основне враження складається при першому прослуховуванні, бо твір психологічно насичений, він зображує глибокі, відверті („оголені”) почуття ліричної героїні. А тому не варто давати жодні попередні коментарі. Головне завдання вчителя на цьому етапі – якомога сильніше вплинути на емоції слухачів. З огляду на це, в жодному разі не можна переривати читання якимись коментарями до тексту. (Вся необхідна робота буде виконана пізніше – на другому етапі).
    2. Другий етап. Робота над змістом вірша.
    • Як ви собі уявляєте любовний трикутник, описаний у вірші? Перекажіть своїми словами зміст ситуації, що склалася. (Сапфо говорить про жінку, яка їй дуже подобається. Але зараз ця жінка не з нею, а поряд із дуже гарним чоловіком. Лірична героїня страждає від ревнощів, та не може нічого вдіяти, адже її суперник „до богів подібний”).
    • На які частини композиційно можна розділити вірш? (Перша – опис „до богів подібного” суперника і чарівної жінки, що знаходиться з ним поряд, друга – опис почуттів ліричної героїні).
    • Чому, на ваш погляд, друга частина більша за обсягом? (Головне завдання Сапфо – передати гостроту своїх власних почуттів, тобто не стільки описати саму ситуацію, скільки враження від неї).
    • У чому поетеса вбачає щастя свого суперника? (Він щасливий від того, що сидить поряд із найкращою жінкою і має змогу її бачити і чути).
    • Характеристика героя у вірші Сапфо зводиться до одного вислову – „до богів подібний”. Які риси, на ваш погляд, притаманні людині, яку порівнюють з богом? Чи є містким це порівняння?
    • Зачитайте з тексту слова, що характеризують об’єкт кохання ліричної героїні. (У неї ніжно бринить голос, принадний усміх).
    • Як у вірші описаний психологічний стан ліричної героїні? Яку роль у цьому описі відіграють так часто вживані поетесою дієслова? Зачитайте їх (Вони надають розповіді гостро динамічного характеру, створюють необхідний поетесі ритм, що нагадує биття схвильованого серця).
    • Яка лексика підкреслює, що почуття ліричної героїні на межі вибуху? (Серце перестало б битись, слова мовити не можу, язик німіє, по тілу пробігає пломінь, очі не бачать, блідну, тремчу, обливаюсь потом, безсило никну, має надлетіти смерть).
    • Яку назву має художній прийом, що забезпечує нагромадження, нагнітання почуттів? (Градація).
    • Які ще художні засоби заслуговують на увагу в перекладі вірша Сапфо І. Кочуром? (Епітети: ніжне, принадний, прудко, тонкий, пожовкла, безсило; порівняння: мов трава пожовкла).

    3. Третій етап. Виразне читання вірша учнями.
    Можна запропонувати учням прочитати в класі цей вірш у різних перекладах – І. Франка, Г. Кочура та А. Содомори. За пам’яткою „Що треба знати, щоб виразно прочитати віршовий твір” (Див.: розділ „Додаток”) учні оцінюють виразне читання однокласників.
    4. Підсумок.
    • Чи змінилося ваше враження про вірш після детального його аналізу? Який переклад вам більше сподобався? (Якщо є можливість, можна порівняти переклади з підрядником).
    • Творче завдання. Музика якого композитора, на ваш погляд, була б найточнішою ілюстрацією до віршів Сапфо?

    Для включення в урок фрагмента виразного читання вчитель може використати також текст оди Сапфо „До Афродіти” („Барвношатна владарко Афродіто”), який прочитають в особах дві учениці. Подаємо мовленнєву партитуру вірша, оскільки цей твір досить непростий для виконання і вимагає сумлінної попередньої підготовки:
    Барвношатна владарко Афродіто, |
    Дочко Зевса, | підступів тайних повна, |
    Я молю тебе, | не смути мені ти ¦
    Серця, богине, |
    Але знов прилинь, | як колись бувало: |
    Здалеку | мої ти благання чула, |
    Батьківський чертог | кидала й до мене, |
    На колісниці
    Золотій | летіла ти. | Міцнокрила
    Горобина зграя, | її несучи, |
    Над землею темною, | наче вихор, |
    Мчала в ефірі. |
    Так мені являлася ти, блаженна, |
    З усміхом ясним | на лиці безсмертнім: ||
    „Що тебе засмучує, | що тривожить, |
    Чом мене кличеш? |
    І чого бажаєш бентежним серцем, |
    І кого схилити Пейто повинна |
    У ярмо любовне тобі? | Зневажив
    Хто тебе, | Сапфо? |
    Хто тікає – | скрізь піде за тобою, |
    Хто дарів не взяв – | сам дари везтиме, |
    Хто не любить нині, | полюбить скоро, |
    Хоч ти й не схочеш...” |
    O, прилинь ізнов, | од нової туги |
    Серце урятуй, | сповни, що бажаю, |
    Поспіши мені, | вірна помічнице, |
    На допомогу. |
    все для dle
    Просмотров: 19 276
    Комментариев: 0
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
     
    Другие новости по теме:


    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.